Історія маленької шлюпки
У човна з Tiltanic є своя історія. Історія серйозна. Човен милий. І те, й інше — навмисно.
Рятувальна шлюпка № 7
Давним-давно великий корабель плавав морем. Він називався Tiltanic, і на борту було близько двох тисяч людей.
На кораблі були рятувальні шлюпки, і одна з них — шлюпка № 7. Вона була маленька й хотіла лише одного: доправити людей у безпечне місце.
Вона — парова рятувальна шлюпка. Це неважливо.
Ніч айсберга
У ніч айсберга маленька шлюпка висіла напоготові на своїх канатах. Вона чекала на пасажирів.
Тоді налетіла хвиля. Вона обірвала канати й жбурнула шлюпку в темряву. Ніхто ще не встиг сісти до неї. Її провини в цьому не було.
З води вона бачила, як великий корабель іде на дно. Вона бачила, як гаснуть дві тисячі вогнів. Ніхто не веслував, щоб повернути її назад. Ніхто не міг.
Клятва
Самотня на темній воді, маленька шлюпка дала морю обіцянку:
«Я ніколи не потону. Я дістануся гавані. Я приведу великі кораблі.»
Вона вірила в одне: якби вона затонула, ніхто не привів би допомогу, і всі знову пропали б. Тож вона не могла потонути.
Море почуло її.
Море, що ткає
Море мусить виконати її обіцянку, тож вона не може потонути назавжди. Але море не віддає те, що забрало, і не хоче, щоб прийшов порятунок, тож воно ховає шлях. Гавань справжня, і великі кораблі чекають там. Але до неї завжди ще одна хвиля.
Тож щопівночі море розпускає свої хвилі й тче їх наново. Шлях, який вона вивчила вчора, зникає. Кожного світанку вона починає спочатку. Море ніколи не дає їй дізнатися, що її провини в цьому не було.
Стародавня грецька історія розповідає про той самий прийом. В «Одіссеї» цариця на ім’я Пенелопа ткає полотно вдень, а вночі розпускає його. Полотно ніколи не буде готове, тож чоловіки, які хочуть з нею одружитися, мусять чекати далі. Море робить те саме з маленькою шлюпкою.
Історія і гра
Ось чому в Tiltanic немає кінця. Маленька шлюпка пливе морем без краю. Вона не може потонути, і вона не може дістатися гавані.
Щопівночі за твоїм власним годинником море створює нову трасу. Це щоденна траса гри та щоденне плавання з історії. Усі, хто пливе того самого дня, зустрічають ту саму трасу.
- Ти — її капітан. Шлюпка носить капітанський кашкет, але їй потрібна тверда рука. Кожен, хто грає, — її капітан на одну спробу.
- Нахил — так вона тримає рівновагу. Вона пам’ятає, до чого веде перекіс.
- Брама — це просвіт у полотні. Море вішає згори якорі кораблів, які забрало, а знизу прикріплює ланцюгами свої міни. Проміжок між ними — це брама.
- Потоплення — це знову перша ніч. Потім море віддає її назад. «Ще одна спроба» — це її клятва: море тримає її за слово.
- Моря стають дивнішими, що далі вона пливе. На обрії першого моря стоїть маяк — найближче до гавані, куди вона коли-небудь підпливала.
- Рейтинг — це бортовий журнал ночі: які капітани привели її найближче до гавані.
- Бот — це човен, який море щоночі посилає змагатися з нею. Це лише машина. У нього немає клятви й немає капітана.
- Привид — це слід іншого човна на морі тієї самої ночі: бота або друга з виклику. Виклик — це одна рятувальна шлюпка, що кличе іншу крізь темряву.
- Дні поспіль рахують ночі, коли маленька шлюпка не здалася. Щит — це ніч, коли вона спала, а клятва тримала її на плаву.
- Подарунки — це дрібниці, які море викидає на берег, бо воно не віддає те, що забрало. Ніхто не знає, чи це доброта, чи провина.
Цієї ночі, як і щоночі, до гавані ще одна хвиля. Станеш її капітаном сьогодні? Прочитай як грати і вирушай у плавання.